Прибульці з майбутнього = покоління Z. Як вчителям порозумітися з «цифровим» поколінням дітей

Сценарій проблемного семінару для вчителів

Березень 2019 року

 

Хід семінару

Вправа «Долоні».

Мета: визначення емоційного стану учасників тренінгу, готовності до активної роботи.

Хід вправи: учасники, сидячи на своїх місцях, кладуть долоні на стіл, обираючи один з варіантів:

1) якщо людина перебуває в позитивному емоційному стані, готова до активної роботи – долоні кистей рук повернуті в гору;

2) якщо в неї поганий настрій, самопочуття, відсутність бажання до активної роботи – долоні кистей рук повернуті донизу;

3) якщо людина переживає різні емоції, має середній рівень готовності до праці, вона одну кисть повертає долонею догори, іншу – донизу.

Вправа «Вислів про сучасних учнів».

Учасники об’єднуються у 5 груп за номерами, які стоять у них на картках знайомств.

Завдання. Запишіть на аркуші вислів про сучасних учнів:

1група – гумористично;

2група – критично;

3група – зарозуміло;

4група – практично;

5група – лірично.

Інформаційне повідомлення.

Нові технології змушують людський мозок еволюціонувати в небаченому досі темпі. Діти, які ніколи не жили у світі без інтернету, вже «заточені» під віртуальну реальність. До школи зараз приходять абсолютно нові за типом мислення учні. Якщо орієнтуватися на теорію поколінь, нині за партами сидить покоління Z — «цифрові» діти.

Як вчителям і батькам з інших поколінь уникнути конфліктів з ними? 

Презентація семінару

Тема семінару Прибульці з майбутнього = покоління Z. Як вчителям порозумітися з «цифровим» поколінням дітей

Особливості цифрової епохи

Провідні педагоги і психологи давно переймаються проблемою навчання дітей покоління Z, адже добре вкорінений принцип (передача знань із вуст в уста, тобто від учителя до учня) безнадійно застарів. 

Цифровий стиль життя призвів до того, що тепер легко можна переміщувати інформацію з одного пристрою на інший і переносити з собою.

Білл Ґейтс, засновник компанії “Майкрософт”

Знання швидко застарівають, іноді швидше, ніж потрапляють у підручник. Google завжди буде знати більше, і уся його інформація доступна у будь-який момент.

Декілька приголомшливих цифр

Що відбувається з освітою в цифрову епоху?

Центеніали, або покоління Z

Центеніали – це ті, хто народилися після 1996 чи після 2000 року (за різними даними по-різному).

У цього покоління уже інший тип мислення, невербальний. (…) Читалки, планшети і ноутбуки з текстом на столах замість важких книжок –

уже звичайна справа.

Ірина Лук’янова, російська письменниця, вчитель літератури

«діти мережевого разуму»

Теорія поколінь

Теорія поколінь була створена у 1991р.Нейлом Хоувом та Вільямом Штраусом;

За словами авторів, причиною конфліктів є не різниця у віці, а різні цінності, на формування яких впливають зовнішні фактори.

В нашому світі одночасно існують представники

шести поколінь

  • Переможці або GI  (1900-1923) – «революціонери»;
  • Мовчазне (1923-1943) – діти війни – «ми вижили»;
  • Бебі-Бумери (1943-1963) – нова свобода;
  • Х (1963-1984) – індивідуалізм, виживання, вибір;
  • Мілленіум або Y(1984-2000) – особистісна свобода та автономія;
  • Z (2000+) – ті, які насправді Digitally-born.

Молоді вчителі (покоління Y) ближчі до школярів. Але вони схильні вносити елементи змагання, налаштовані на дітей-переможців, оригіналів. А багатьом «новим» підліткам конкурси і креативний підхід не цікаві.

Ці діти виросли серед новинних стрічок і клацання телевізійним пультом. Вибір — їх головна цінність. Пошук — те, що вони вміють найкраще. Для них завжди існує цікавіший сайт, свіжіша інформація — треба лише знайти. Вони здатні швидко «просівати» великі обсяги інформації, одночасно листуватися з десятком людей і оперативно реагувати на нові повідомлення.

Вони — діти гаджетів. Тому пишуть на папері лише на уроках, решта записів — у смартфонах і планшетах. Майже не читають паперових книг, хоча літери вивчають з пелюшок, щоб знайти мультики в YouTube.  Для таких учнів підручники, навіть в електронному вигляді, здаються нудними без лінків і відео.

Подробиці їх особливо не цікавлять. Ігнорують довгі тексти і звертання, особливо усні. Отож задушевні розмови і лекції — не для них. Як наслідок, часто мають слабку пам’ять і проблеми з концентрацією уваги.

У них забагато варіантів у голові. Якщо під час обіду попросити води, «цифрові» не знатимуть, що робити: налити мінералки, з кулера, з чайника чи водопроводу. При цьому не схильні запитувати, щоб уточнити, і глибоко вникати. Тож завдання без покрокового алгоритму такі школярі роблять абияк чи взагалі ігнорують.

Що робити:

Говорити з ними «твітами», тобто коротко і з перервами. А завдання розсилати на гаджети. Будь-яке завдання краще розбивати на десяток дрібних. Розписувати кожен крок і не сподіватися на допитливість. Шаблони не обмежують, а навпаки заспокоюють покоління Z. А креативність вмикається, коли вони знаходять недоліки в шаблонах або шукають нові версії.

У підлітковому віці «цифрові» діти не такі «колючі», як були попередні покоління. Зате і спроб відокремитися, досягти незалежності не роблять. На Заході це перше покоління, яке не йде з дому, щоб будувати життя самостійно. Прогнозують, що діти покоління Z будуть жити з батьками в середньому до 35 років. Але це не послух, а радше практичність: поруч повинен бути той, хто «розрулить» справи в реалі, обслужить у побутовому сенсі.

Побут їх особливо обтяжує. Похід у магазин — важке випробування. Більшість хотіла б працювати не в офісі, а вдома. Вчитися діти теж мріють вдома. Але якби при цьому їм забезпечили ще й простір для «тусовки» з однолітками.

Сучасні підлітки не носяться з життєвими цілями, як молодь 1980-х, і не мріють здивувати оточуючих, як молодь «нульових». Кава з печивом, облаштований під себе віртуальний світ і кілька тисяч «френдів» — ось і все, що їм треба.

Зона зрілості «цифрових» — в інтернеті. Вони можуть брати участь у важливих міжнародних проектах, але одночасно сидіти голодними, доки мама не зготує вечерю.

Що робити:

Треба враховувати, що сучасні діти не знають елементарних побутових речей. Тож робити висновки про зрілість школяра варто за його інтелектуальною працею, а не соціальною пристосованістю. Вчителям необхідно тісно спілкуватися з батьками — вони і «домашку» роблять, і інтереси старшокласників представляють.

Життя для «цифрових» — це пошук. Стосунки вони легко обривають одним повідомленням і одразу переглядають нові кандидатури в соцмережах. Школярі кидають недоробленим домашнє завдання, хоча здатні його виконати. А ті, хто вже встиг почати працювати або стажуватися, шокують кадровиків: вони можуть кинути проект через те, що в офісі незручна міні-кухня. Бо не терплять дискомфорту.

Покоління Z йде від усього, що викликає дискомфорт. Якщо їм цікаво і вони самі цього хочуть — готові завзято працювати. Як тільки з’являється «треба» — активність знижується.

Багато з них ще підлітками заробляють як фрілансери, оскільки в інтернет-реальності важливі вміння, а не атестати й дипломи. При цьому покоління Z не шукає захмарних зарплат, а той мізер, який їм треба, легко отримають в будь-якому місці.

Що робити:

Подача матеріалу на уроці, цікавість, елемент гри ще ніколи не були настільки важливі. А ще — зручність. У приватних школах вже зрозуміли, що комфортні, стильні та модернізовані класи спонукають сучасних дітей бігти на заняття. Якщо немає матеріальної бази, використовуйте оригінальні роздруківки та нестандартне оформлення кабінету.

Сучасні діти збиваються у віртуальні «зграї». Належність до групи в соцмережах для них надзвичайно важлива. Повідомленням очевидців у Facebook довіряють більше, ніж офіційним новинам. Пости пишуть не для обміну інформацією, а для ритуальної підтримки спілкування. Обмін привітаннями і світські розмови переводять в онлайн.

Довіряють більшості. На будь-яке запитання збирають у соцмережах десятки чи навіть сотні думок, а потім узагальнюють і роблять так само, як усі.

Якщо попереднє покоління шукало однокласників у соцмережах, то нині діти  прямо там і заводять друзів. Емпатія, вміння розпізнавати міміку і жести, тобто успішно спілкуватися наживо, у сучасних дітей набагато слабкіші, ніж у їхніх батьків. Їхні почуття — це смайли та статуси. А текст, фото і відео — головні враження.

Своїх знайомих можуть описати одним абзацом, решта — не цікавить. Друзі нагадують їм персонажів комп’ютерної гри із заданими параметрами.

Що робити:

Вчителю варто давати час на уроці для зворотного зв’язку від однолітків, обміну досвідом, групових завдань. Варто завести для класу групу в соцмережі. Але її мають вести діти, а не дорослі. Час від часу розміщувати там щось, що спонукатиме до обговорення навчання. Сучасних дітей треба вчити розуміти власні та чужі почуття, звертати увагу на складність та унікальність особистості.

Публічність

Блоги, в яких знімають дорогу до школи або поїдання сніданку, — це форма щоденника. Але раніше щоденник був справою приватною, а тепер — публічною. Утім, особистий простір — незрозуміле поняття для цього покоління. Як і субординація.

У школі вони зненацька звертаються на ім’я до вчителів, ставлять нетактовні запитання, телефонують на мобільний пізно ввечері, щоб уточнити завдання. Ті, що вже почали працювати, можуть через дрібниці писати гендиректору, минаючи безпосереднього керівника.

Постійна публічність змушує покоління Z достроково відповідати на запитання: хто ти такий, який ти персонаж? Раніше самоідентифікація була клопотом тих, кому під 30. Але соцмережі зберігають старі записи, навішують ярлики. І якщо дитина раніше мала певні вподобання, зміну смаків доводиться аргументувати.

Що робити:

У навчанні варто спиратися на любов до публічності. Запропонуйте учням зняти відео про виконання досліду. Вони зроблять це охочіше, ніж записуватимуть результати в зошит.

“Цифрове покоління” акумулює багато знань, готове багато пізнавати й робити, але готове і ділитися цим. Водночас, у них зовсім немає проблем з субординацією поколінь – їх не турбує, що ви іншого віку, соціального статусу, наскільки ви популярні. Вони абсолютно на рівних спілкуються з вами – розкомплексовані, дуже рухливі, люблять свободу і незалежність.

Головна мотивація покоління Z – це інтерес, а наша основна задача як батьків і вчителів – спостерігати й спрямовувати. Скоріше, бути партнерами та наставниками, бо всі спроби виховання й моралізаторства одразу зазнають фіаско. Вони відчувають будь-яку фальш і завжди знають, наскільки ви з ними щирі.

Вони шукають відповіді на запитання скоріше в пошуковій системі Google, а не звертаються до вчителя або батьків. Дорогу вони знаходять за допомогою навігатора, а покупки роблять в інтернеті. А якщо виникає бажання освоїти щось нове, знаходять купу порад та майстер-класів у Youtube.

Важливо пам’ятати, що сучасні діти змалечку мають доступ до невичерпних джерел інформації. Так, у п’ятирічної дитини її стільки, скільки не було в її бабусі та дідуся за все життя! Нинішні учні вміють орієнтуватися в цьому різноманітті: швидко знаходити, виділяти і запам’ятовувати лише те, що має практичну цінність (багато людей старшого віку позбавлені таких навичок).

Вони одночасно вчать уроки, ведуть вайбер-переписку з трьома друзями й слухають музику, наспівуючи улюблені фрагменти. Ця здатність до потокового сприйняття та можливості робити кілька справ одночасно має зворотну сторону: мозок, привчений до високої швидкості обробки інформації, починає нудьгувати, коли інформації мало або вона нецікава – наприклад, на уроках.

Саме ця різниця в швидкості сприйняття інформації у дітей і вчителів призводить до безлічі проблем: вчителі не можуть утримати увагу дітей і виникає непорозуміння. Наголосимо, що представники покоління Z не здатні утримувати увагу більше 15-20 хвилин. Тож потрібно розділити навчальний час на проміжки по 25-30 хвилин – у такий спосіб змінюватиметься вид діяльності учнів, вони не стомлюватимуться.

Структурування навчального процесу.

Покоління Z зростає в досить «упорядкованому» світі – тому вимагає такого ж порядку і логічності від навчання. Учні хочуть знати, що та в які терміни від них вимагають (причому вся інформація має бути детальною), через те слід чітко обговорювати умови виконання завдань і наслідки в разі їх порушення; слід встановити суворий, але справедливий контроль за процесом навчання.

До того ж покоління Z вимагає простих текстових матеріалів. Їх структура повинна відповідати змісту, а ключові пункти мають бути виділеними для кращого зорового сприйняття. Для цього покоління важливим є підбиття підсумків на кожному етапі навчання і подальша постановка завдань.

Слід говорити коротко, писати розгорнуто і по пунктах, адже «… у гóлови покоління Z вбудовано восьмисекундний фільтр»: за дослідженнями Microsoft, саме стільки уваги підлітки приділяють новій інформації. Скажімо, так звані діти Twitter не здатні сприймати довгі повідомлення. Тому довжина усного завдання повинна складати 25 слів. Покоління Z погано запам’ятовує, оскільки зростає в середовищі, де все можна уточнити за допомогою інтернету.

Крім того, інформація, яку педагог подає студентам, не повинна бути надмірною, бо покоління Z хоче отримувати «концентровані» знання.  Слід зазначити, що воно свідомо ігнорує етапи навчання, спрямовані на закріплення матеріалу шляхом багаторазового повторення: як тільки учні зрозуміють суть досліджуваного явища, подальше повторення одного і того ж вважають недоречним.

Тож нове покоління стрімко зачиняє двері і залишає в минулому знайомий всім підхід до організації процесу навчання, коли діти повинні слухняно сидіти за партою та уважно дослухатися до вчителя.

Візуалізація.

Принагідно зауважимо: будь-яку інформацію, якщо є можливість, слід візуалізовувати. Необхідно зробити урок яскравим, видовищним, наочним; він має поєднувати в собі традиційні інструменти (дошка, маркери) і нові технології навчання (проектори, мобільні телефони, комп’ютери). Взагалі, покоління Z найкраще сприймає саме візуальну інформацію, оскільки зростає в епоху демотиваторів та суцільної інфографіки. Тому краще розуміє образи, ніж слова. Інструкції в картинках або у формі відеоролика – ось чого потребують сучасні учні. Отже,  наочність – головна умова. І як би майстерно педагог не розповідав, скажімо, про малий і великий кровообіг, а двохвилинний ролик справить на учнів більший ефект. Якщо ж необхідно дізнатися думку учнів з якого-небудь питання, можна запропонувати їм показати «застиглу сцену», тобто пантоміму.  Ви здивуєтеся активному залученню учнів до процесу і будете приємно вражені результатом колективної розумової діяльності.

Урок потрібно зробити більш динамічним. Монотонна мова вчителя і повільне ходіння по аудиторії виводять з рівноваги покоління Z. Викладач,   що мляво вітається на кшталт «Добри-и-и-и-день», тієї ж миті «втрачає» дітей, тому що покоління Z краще сприймає швидку інформацію. Навчальний матеріал слід подавати в оптимістичному тоні: позитивізм мислення сприяє розумовій активності.

 Нагороди.

Представники покоління Z не можуть чекати. Вони хочуть, щоб їхні бажання дуже швидко задовольнялися («тут і зараз»). Тому педагог, обумовлюючи терміни виконання завдання, має наголосити на приблизному часі досягнення перших перемог студентів. Це для них є важливим, бо за будь-який конкурс вони звикли отримувати нагороду: за змагання – сертифікат про участь, за фотографії в інтернеті – лайки і репости тощо.  Покоління Z звикло до похвали, але не вважає її чимось особливим. Воно не може навчатися без заохочення (для нього похвала наче паливо для машини). Зауважимо: похвала і нагороди не мотивують покоління Z, одначе їх брак або цілковита відсутність вибиває з колії.

Покоління Z любить зміни. Організовуючи навчальний процес, слід це враховувати. До кожного покоління має бути особливий підхід і мудре ставлення (це і забезпечить наступність поколінь).

Тому педагогу варто враховувати особливості розвитку і формування покоління Z, намагаючись донести до нього свої думки. У свою чергу це допоможе педагогу швидко орієнтуватися в потребах студентів і грамотно спрямувати процес навчання.                 

Інколи доводиться чути: «Я маю пояснювати учням, чому вони повинні наполегливо опановувати дисциплину. Я повинна їх умовляти! Працюю 25 років, але такого ніколи не було! Рятуйте: цьому поколінню я повинна доводити, що домашнє завдання необхідно виконувати!»  Знайома ситуація? Як же їй зарадити?

Можливо, нам усім треба усвідомити, що центеніали – покоління незвичайне. Ми не можемо зрозуміти, як вони поєднують любов до покупок і мінімалізму, освіченість і гіперактивність, візуальне мислення і «вбудований адмінблок», а вони можуть! Хто після цього скаже, що діти стають щораз гіршими? Та вони просто інші! От і все…

Отже, ми повинні нарешті зрозуміти: особливість покоління Z  полягає в тому, що з ним потрібно розмовляти на рівних, як з дорослими. Представники цього покоління вважають, що дорослі нічим не кращі за них, включаючи вчителів, тому й очікують нормального діалогу та шанобливого ставлення до себе.

Що очікує освіту у майбутньому?

  • відеолекції, відеокурси, вебінари
  • Персоналізація навчання
  • Окуляри типу Google Glass
  • Гейміфікація навчання
  • Інтерактивні підручники– новий жанр навчальної літератури

забезпечує миттєвий зворотний зв’язок;

• допомагає швидко знайти необхідну інформацію, пошук якої у звичайному підручнику утруднений;

• істотно економить час при багатократних зверненнях до гіпертекстових пояснень;

• окрім тексту – розповідає, демонструє, моделює тощо (переваги мультимедіа-технології);

• дозволяє швидко (але в темпі, відповідному для конкретного індивідуума) перевірити знання з певного розділу; • може актуалізувати необхідну навчальну інформацію, наприклад за допомогою мережі Інтернет.

  • технологія «перевернутого класу»

Вправа «Колаж»

 Педагоги об’єднуються в групи за допомогою лічилки: зима,весна, літо, осінь.

Завдання.

– Створіть образ сучасного учня (окремо 1група, 2 група);

-Створіть образ ідеального вчителя, який має працювати з сучасними учнями ( виконують 3 і 4 група, окремо кожна).

Вправа «Візитка для продюсера» (5 хв)

Ведучий. Уявіть собі, що знімається новий фільм. Цей фільм про школу, про її вчителів, які за одну ніч перенеслися без будь-якої підготовки на 10 років у майбутнє. Продюсери хотіли б знати, що являють собою учасники, яких вони могли б запросити на зйомки.

Завдання: Кожному учаснику пропонується презентувати себе в сьогоденні, а також представити, якими вони бачать себе в майбутньому. Для цього учасники повинні заповнити таку «візитку»:

Це я! Це моє майбутнє

Інструкція до виконання вправи:  перегнути аркуш паперу А4 навпіл і написати вгорі на першій половинці: «Це я!», на іншій – «Це моє майбутнє!». На першій половинці напишіть ваші позитивні якості, навички, уміння, досягнення і т.д.  А в іншій половині напишіть, які ви в майбутньому, що змінилося у вас. Сюди залучіть ваші мрії про особистісне зростання, професію, кар’єру, ваш особистий внесок в процвітання школи. Опишіть, як ви почуваєтеся в новому часі.

Питання для обговорення

  • Чи подобається вам ваша картинка майбутнього?
  • Які думки виникли у вас, коли ви слухали презентацію інших?
  • Що ви довідалися нового про себе, виконуючи це завдання?
  • Що б вам хотілося додати зараз у свій стовпчик майбутнього?
  • Чи важко представити своє майбутнє? Чому?
  • Як ви вважаєте, «візитка», що ви заповнювали для продюсерів, стане в пригоді для вашої подальшої роботи в школі? Чому?

Проблеми цифрового століття

Заключне слово. Представники покоління Z демонструють нам неймовірне розуміння своєї індивідуальності, відмінностей і унікальності кожного. Вони транслюють свої цінності та картинку майбутнього, в якому прагнуть жити, та заражають вірусом свободи все більшу кількість людей, навіть з інших поколінь. Тож настав час взаємодіяти, бо нам разом жити в цьому непередбачуваному світі!

І якщо ви готові бути просто людиною: показати, що вам притаманні всі емоції, що ви можете чогось не знати та готові зізнатися в цьому – ви на шляху до успіху в комунікації з поколінням Z.

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!