Прибульці з майбутнього = покоління Z. Як вчителям порозумітися з «цифровим» поколінням дітей

Сценарій проблемного семінару для вчителів

Вправа

Мета: визнуготовності до активної роботи.

Хід вправи: учасники, сидячи на своїх місцях, кладуть долоні на стіл, обираючи од!-

1) якщо людина перебуває в позитивному емоційному стані, готова до активної роботи – долоні кистей рук повернуті в гору;

наідсутність бажання до активної роботи – долоні кистей рук повернуті донизу;

3) якщо людина переживає різні емоції, має середній рівень готовності до праці, вона одну кисть п, — /wp:paragraph –>

Вправа «Вислів про сучасних учнів».

Учасники об’єднуються у 5 груп за номерами, які стоять у них на ка!-

Завдання. Запишіть на аркуші вислів про сучасних учнів:

1група – гумористично;

2група –

3група – зарозуміло;

5група – лірично.

> аційне повідомлення.

Нові технології змушулюу досі темпі. Діти, які ніколи не жили у світі без інтернету, вже «заточені»ісиходять абсолютно нові за типом мислення учні. Якщо орієнтуватися на/u%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%9поартами сидить покоління Z — «цифрові» діти.

Тема семінару Прибульці з майбутнього = покоління Z. Як вчителям порозумітися з «цифровим» поколінням дітей

Особливості цифрової епохи

Провідні педагоги і психологи давно переймаються проблемою навчання дітей покоління Z, адже добре вкорінений принцип (передача знань із вуст в уста, тобто від учителя до учня) безнадійно застарів. 

Цифровий стиль життя призвів до того, що тепер легко можна переміщувати інформацію з одного пристрою на інший і переносити з собою.

Знання швидко застарівають, іноді швидше, ніж потрапляe ьше, і уся його інформація доступна у будь-який момент.

Декілька приголомшлonwp:paragraph –>

Що відбувається з освітою в цифрову епоху?

Центеніали, або покоління Ztragraph –>

Центеніали – це ті, хто народилися післякуо-різному).

У цього покоління уже інший тип мислення, невербальний. (…) Читалки, планшети і ноутбуки з текстом на столах замість важких книжок –

уже звичайна справа.

Ірина Лук’янова, иц

«діти мережевого разуму»

Теорія поколінь

В нашому світі одночасно існують представники

шести поколінь

Переможці або GI  (1900-1923) – «революціонери»;
  • Мовчазне (1923-1943) – діти війни – «ми виме свобода;
  • Х (1963-1984) – індивідуалізм, виживання, вибір;
  • Мілленіум або Y(1984-2000) – особистісна своб

    Молоді вчитчіи схильні вносити елементи змагання, налаштовані на дітей-переможців, оригіналів. А багатьом «новим» підліткам конкурси і креативний підхід не цікаві.

    Подробиці їх особливо негн звертання, особливо усні. Отож задушевні розмови і лекції — не для них. Як наслідок, часто мають слабку пам’ять і проблеми з концентрацією уваги.->

    У них забагато варіантів у голові. Якщо під час обіду попросити води, «цифрові» не знатимуть, що робити: налити мінералки, з кулера, з чайника чи водопроводу. При цьому не схильні запитувати, щоб уточнити, і глибоко вникати. Тож завалроблять абияк чи взагалі ігнорують.

    Говориоберервами. А завдання розсилати на гаджети. Будь-яке завдання краще розбивати на десяток дрібних. Розписувати кожен крок і не сподіватися на допитливість. Шаблони не обмежують, а навпаки заспокоюють покоління Z. А креативність вмикається, коли вони знаходять недоліки в шаблонах або шукають нові версії.

    У підлітковому віці «цифрові» діти не такі «колючі», як були попередні покоління. Зате і спроб відокремитися, досягти незалежності не роблять. На Заходнн щоб будувати життя самостійно. Прогнозують, що діти покоління Z будуть жити з батьками в середньому до 35 років. Але це не послух, а радше практичність: поруч повинен бути той, хто «розрулить» справи в реалі, обслужить у побутовому сенсі.

    Побут їх особливо обтяжує. Похід у магазин — важке випробування. Біваа. Вчитися діти теж мріють вдома. Але якби при цьому їм забезпечили ще й простір для «тусовки» з однолітками.

    Сучасні підлітки не носяться з життєвими цілями, як молодь 1980-х, і не мріють здивувати оточуючих, як молодь «нульових». Кава з печивом, облаштований під себе віртуальний світ і кілька тисяч «френдів» — ось і все, що їм треба.

    Зона зрілості «цифрових» — в інтернеті. Вони можуть брати участь у важливих міжнародних проектах, але одночасно сидіти голодними, доки мама не зготує вечерю.

    Треба враховувати, що сучасні діти не знають елементарних побутових речей. Тож робити висновки про зрілість школяра варто за його інтелектуальною працею, а не соціальною пристосованістю. Вчителям необхідно тісно спілкуватися з батьками — вони і «домашку» роблять, і інтереси старшокласників представляють.

    Життя для «цифрових» — це пошук. Стосунки вони легко обривають одним повідомленням і одразу переглядають нові кандидатури в соцме навдання, хоча здатні його виконати. А ті, хто вже встиг почати працювати або стажуватися, шокують кадровиків: вони можуть кинути проект через те, що в офісі незручна міні-кухня. Бо не терплять дискомфорту.

    Покоління Z йде від усього, що викликає дискомфорт. Якщо їм цікаво і вони самі цього хочуть — готові завзято працювати

    Багато з них ще підлітками заробляють як фрілансери, оскільки в інтернет-реальності важливі вміння, а не атестати й дипломи. При цьому покоління Z не шукає захмарних зарплат, а той мізер, який їм треба, легко отримають в будь-якому місці.

    Що робити:

    Подача матеріалу на уроці, цікавість, елемент гри ще ніколи не були настільки важливі. А ще — зручність. У привмільні та модернізовані класи спонукають сучасятальної бази, використовуйте оригінальні роздруківки та нестандартне оформлення кабінету.

    Сучасні діти збиваються у віртуальні «зграї». Належність до групи в соцмережах для них надзвичайно важлива. Повідомленням очевидців у Facebook довіряють більше, ніж офіційним новинам. Пости пишуть не для обміну інформацією, а для ритуальної підтримки спілкування. Обмін привітаннями і світські розмови переводять в онлайн.

    Довіряють більшості. На будь-яке запитання збирають у соцмережах десятки чи поблять так само, як усі.

    Якщо попереднє покоління шукало однокласників у соцмережах, то нині діти  прямо там і заводять друзів. Емпатія, вміння розпізнавати міміку і жести, тобто успішно спілкуватися наживо, у сучасних дітей набагато слабкіші, ніж у їхніх батьків. Їхні почуття — це смайли та статуси. А текст, фото і відео — головні враження.

    Своїх знайомих можуть описати одним абзацом, решта — не цікавить. Друзі нагадують їм персонажів комп’ютерної гри із заданими параметрами.

    Що робити:

    Вчителю варто давати час на уроці для зворотного зв’язку від однолітгрng> Варто завести для класу групу в соцмережі. Але її мають вести діти, а не дорослі. Час від часу розміщувати там щось, що спонукатиме до обговорення навчання. Сучасних дітей треба вчити розуміти власні та чужі почуття, звертати увагу на складність та унікальність особистості.

    Публічність

    У школі вони зненацька звертаються на ім’я до вчителів, ставлять нетактовні запитання, телефонують на мобільний пізно ввечері,. цювати, можуть через дрібниці писати гендиректору, минаючи безпосереднього керівника.

    Постійна публічність змушує покоління Z достроково відповідати на запитання: хто ти такий, який ти персонаж? Раніше самоідентифікація була клопотом тих, кому пбе навішують ярлики. І якщо дитина раніше маланугументувати.

    Що робити:

    У навчанні варто спиратися на любов до публічності. Запропонуйте учням зняти відео про виконання досліду. Вони зроблять це охочіше, ніж записуватимуть результати в зошит.

    “Цифрове покоління” акумулює багато знань, готове багато пізнавати й робити, але готове і ділитися цим. Водночас, у них зовсім немає проблем з субординацією поколінь – їх не турбує, іальки ви популярні. Вони абсолютно на рівних спілкуються з вами – розкомплексовані, дуже рухливі, люблять свободу і незалежність.

    Головна мотивація покоління Z – це інтерес, а наша основна задача як батьків і вчителів – спостерігати й спрямовувати. Скоріше, бути партнерами та наставниками, бо всі спроби виховання й моралізаторства одразу зазнають фіаско. Вони відчувають будь-яку фальш і завжди знають, наскільки ви з ними щирі.

    Вони шукають відповіді на запитання скоріше в пошуковій системі Google, а не звертаються до вчителя або батьків. Дорогу вони знаходять за допомогою навіят виникає бажання освоїти щось нове, знаходять купу порад та майстер-класів у Youtube.

    Важливо пам’ятати, що сучасні діти змалечку мають доступ до невичерпних джерел інформації. Так, у п’ятирічної дитини її стільки, скільки не було в її бабусі та дідуся за все життя! Нинішні учні вміють орієнтуватиі:діляти і запам’ятовувати лише те, що має практичну цінність (багато людей старшого віку позбавлені таких навичок).

    Вони одночасно вчать уроки, ведуть вайбер-переписку з трьома друзями й слухають музику, наспівуючи улюблені фрагменти. Ця здатність до потокового сприйняття та можливості робити кілька справ одночасно має зворотну сторону: мозок, привчений до високої швидкості обробки інгу мало або вона нецікава – наприклад, наpaparagraph –>

    Саме ця різниця в швидкості сприйняття інформації у дітей і вчителів призводить до безлічі проблем: вчителі не можуть утримати увагу дітей і виникає непорозуміння. Наголосимо, що представники покоління Z не здатні утримувати увагу більше 15-20 хвилин. Тож потрібно розділити навчальний час на проміжки по 25-30 хвилин – у такий спосіб змінюватиметься вид діяльності учнів, вони не стомлюватимуться.

    Структурування навчального процесу.

    Покоління Z зростаногає такого ж порядку і логічності від навчання. Учні хочуть знати, що та в які терміни від них вимагають (причому вся інформація має бути детальною), через те слід чітко обговорювати умови виконання завдань і наслідки в разі їх порушення; слід встановити суворий, але справедливий контроль за процесом навчання.

    До того ж покоління Z вимагає простих текстових матеріалів. Їх структура повинна відповідати змісту, а ключові пункти мають бути виділеними для кращого зорового сприйняття. Для цього покоління важливим є підбимуальша постановка завдань.

    Слід говорити коротко, писати розгорнуто і по пунктах, адже «… у гóлови покоління Z вбудовано восьмисекундний фільтр»: за дослідженнями Microsoft, саме стільки уваги підлітки приділяють новій мо Twitter не здатні сприймати довгі повідомлення. Тому довжина усного завдання повинна складати 25 слів. Покоління Z погано запам’ятовує, оскільки зростає в середовищі, де все можна уточнити за допомогою інтернету.

    Крім того, інформація, яку педагог подає студентам, не повинна бути надмірною, бо покоління Z хоче отримувати «концентровані» знання.  Слід зазначити, що воно свідомо ігнорує етапи навчання, спрямовані на закріплення матеріалу шляхом багаторазового повторення:іюо явища, подальше повторення одного і того ж вважають недоречним.

    Тож нове покоління стрімко зачиняє двері і залишає в минулому знайомий всім підхід до організації процесу навчання, коли діти повинні слухняно сидіти за партою та в:paragraph –>

    Принагідно зауважимо: будь-яку інформацію, якщо є можливість, слід візуалізовувати. Необхідно зробити урок яскравим, видовищним, наочним; він має поєднувати в собі традиційні інструменти (дошка, маркери) і нові технології навчання (проектори, мобільні телефони, комп’ютери). Взагалі, покоління Z найкраще сприймає саме візуальну інформацію, оскільки зростає в епоху демотиваторів та суцільної інфографіки. Тому краще розуміє образи, ніж слова. Інструкції в картинках або у формі відеоролика – ось чого потребують сучасні учні. Отже,  наочність – головна умова. І як би майстерно педагог не розповідав, скажімо, про малийа учнів більший ефект. Якщо ж дуудь питання, можна запропонувати їм показати «застиглу сцену», тобто пантоміму.  Ви здивуєтеся активному залученню учнів до процесу і будете приємно вражені результатом колективної розумової діяльності.

    Урок потрібно зробити більш динамічним. Монотонна мова вчителя і повільне ходіння по аудиторії виводять з рівноваги покоління Z. Викладач,   що мляво вітається на кшталт «Добри-иі що покоління Z краще сприймає швидку інформацію. Навчальний матеріал слід подавати в оптимістичному тоні: позитивізм мислення сприяє розумовій активності.

     Нагороди.

    Представники покоління Z не можуть чекати. Вони хочуть, щоб їхні бажання дуже швидко задовольнялися («тут і зараз»). Тому педанимає наголосити на приблизному часі досягнення перших перемог студентів. Це для них є важливим, бо за будь-який конкурс вони звикли отримувати нагороду: за змагання – сертифікат про участь, за фотографії в інтернеті – лайки і репости тощо.  Покоління Z звикло до похвали, але не вважає її чимось особливим. Воно не може навчатися без заохочення (для нього похвала наче паливо для машини). Зауважимо: похвала і нагороди не мотивують покоління Z, одначе їх брак або цілковита відсутність вибиває з колії.

    Тому педагогу варто враховувати особливості розвитку і формування покоління Z, намагаючись донести до нього свої думки. У свою чергу це допоможе ріp;потребах студентів і грамотно спрямувати процес навчання.                 

    Інколи доводиться чути: «Я маю пояснювати учням, чому вони повинні наполегливо опановувати дисциплину. Я повинна їх умовляти! Працюю 25 років, але такого ніколи не було! Рятуйте: цьому поколінню я повинна доводити, що домашнє завдання необхідно виконувати!»  Знайома ситуація? Як же їй зарадити?

    Можливо, нам усім треба усвідомити, що центеніали – покоління незвичайне.<зрнують любов до покупок і мінімалізму, освіченість і гіперактивність, візуальне мислення і «вбудований адмінблок», а вони можуть! Хто після цього скаже, що діти стають щораз гіршими? Та вони просто інші! От і все…

    Отже, ми повинні нарешті зрозуміти: особливість покоління Z  полягає в тому, що з ним потрібно розмовляти на рівних, як з дорослими. Представники цього покоління вважають, що дорослі нічим не кращі за них, включаючи вчителів, тому й очікують нормального діалогу та шанобливого ставлення до себе.

    • відеолекції, відеокурси, вебінари
    • Персоналізація навчання
    • Окуляри типу Google Glass
    • Гейміфікація навчання
    • Інтерактивні підручники– новий жанр навчальної літератури

    забезпечує миттєвий зворотний зв’язок;

    • істотно економить час при багатократних зверненнях до гіпертекстових пояснень;

    • окрім тексту – розповідає, демонструє, моделює тощо (переваги мультимедіа-технології);

    • дозволяє швидко (але в темпі, відповідному для конкретного індивідуума) перевірити знання з певного розділу; • може актуалізувати необхідну навчальну інформацію, наприклад за допомогою мережі Інтернет.

    • технологія «перевернутого класу»

      Вправа «Колаж»

       Педагоги об’єднуються в групи за допомогою лічилки: зима,весна, літо, осінь.

      Завдання.

      – Створіть образ сучасного учня (окремо 1група, 2 група);

      -Створіть образ ідеального вчителя, який має працювати з сучасними учнями ( виконують 3 і 4 група, окремо кожна).

      Вправа «Візитка для продюсера» (5 хв)

      Завдання: Кожному учаснику пропонується презентувати себе в сьогоденні, а також представити, якими вони бачать себе в майбутньому. Для цього учасники повинні заповнити таку «візитку»:

      Це я! Це моє майбутнє

      Питання для обговорення

      • Чи подобається вам ваша картинка майбутнього?
      • Які думки виникли у вас, коли ви слухали презентацію інших?
      • Що ви довідалися нового про себе, виконуючи це завдання?
      • Що б вам хотілося додати зараз у свій стовпчик майбутнього?
      • Чи важко представити своє майбутнє? Чому?

      Проблеми цифрового століття

      Заключне слово. Представники покоління Z демонструють нам неймовірне розуміння своєї індивідуальності, відмінностей і унікальності кожного. Вони транслюють свої цінності та картинку майбутнього, в якому прагнуть жити, та заражають вірусом свободи все більшу кількість люковзаємодіяти, бо нам разом жити в цьому непередбачуваному світі!

      І якщо ви готові бути просто людиною: показати, що вам притаманні всі емоції, що ви можете чогось не знати та готові зізнатися в цьому – ви на шляху до успіху в комунікації з поколінням Z.

      Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • error: Content is protected !!